Купить наркотики Белоярский Псилоцибиновые грибы Конопля

Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?

Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.

Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.

Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".

Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!

Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.

Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.

Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.

Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.

Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.

Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.

Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.

Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.

Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.

Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.

Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.

Бля, бро, что за херь ты попросил. Я, пацан, какой наркоман гопник? Да я просто качок, который любит погулять в парке. Но раз ты так просишь, дам тебе свою историю про парк и все такое. Скинь, штрих, пацан, я тут кое-что решил пропустить. Давай я буду рассказывать все по порядку, чтоб ты не запутался. Так вот, было это пару недель назад, когда я решил погулять в парке. Сидел я на скамейке, плевал на те листву, которая под моим задом лежала. И тут ко мне подбегает некий шмаль, типа курит травку, а я думаю, ну пусть затянется. "Мой каньон" - говорит он, зажигая свою канюлю и выдыхая дым. Я, блять, ответил, что это самый мексиканский каньон, что я видел. И мы с ним спокойно покурили этот шмаль, пока на небе звезды не начали тускнеть. А потом этот штрих, пацан, мне предложил закладки. Хотя я вообще не особо фанат наркотиков, ну а хули, я согласился. Взял пару черных, пару белых, и попробовал их вживить. Парком проследовали волны отличного состояния. Я гулял по травке, а она еще больше расцвечивалась, словно вся природа была наркотой.

Странно было.	Поебать.
Показалось, чтоц	Вот и хуетац
Парк закрылся.	Сука день прошел.

Но со временем все это начало проходить. Но к чему это я? Давай, я поплыву дальше про парк. В парке было тихо, только какие-то птицы щебетали. И я думал, а че бы мне не скинуться на что-то еще? Вдруг наткнулся я на лавочку с пикниками. Лежит там одна пара, такая миленькая, смотрит на закат какой-то. И я подошел, улыбнулся, и начал разговор.

"У меня есть пару закладок. Хотите попробовать?"

- спросил я, ни с места не сдвигаясь. А они, блять, смотрят на меня, как на марсианина. Я понял, что май нигга, они ничего не понимают. Ну да я и на них особо не рассчитывал, просто пошел дальше. Парк ночью особенный. Свет фонарей сливается с тьмой, и создается такая атмосфера, будто ты в другом измерении. Я прогуливался по парку, забыв о всех проблемах. Все депресняк с меня сошел, и я ощущал свободу. "Ебать, это шалава" - подумал я, увидев милую девчонку, проходящую мимо. Она была одета в черное платье и казалась такой нежной, словно она из другого мира. Я не смог удержаться и подошел к ней. Поговорили, посмеялись. Она, оказывается, тоже любит ходить в парке, когда все тихо и спокойно. Мы начали гулять вместе, и все прекрасно. Разговоры текли ручьем, смеялись мы до слез. Она задала мне вопрос: "Ты когда-нибудь пробовал кокаин?" Я признался, что только что попробовал, и она улыбнулась. Ее улыбка была та самая, что покоряет мужские сердца. Мы нашли тихое место в парке, где можно было побыть наедине. И там мы решили пропустить еще одну закладку. Наслаждались моментом, словно время замирает. Мы обнимались, целовались, и создавали моменты, которые будут нам запоминаться на всю жизнь. Но потом пришла реальность. Парк закрылся, и нам пришлось разойтись. Мы обнялись, поцеловались, и попрощались. Я остался один на пустой дорожке, глубоко задумавшись о том, что произошло. Через некоторое время я понял - это было самое незабываемое приключение в моей жизни. Так что, пацаны, если хотите получить такие ощущения, как я, то мой совет - сходите в парк, насосайтесь свежего воздуха, и может быть, найдете что-то такое же удивительное. Всем гопникам удачи в поиске своей "наркотической россыпи" в парке!